Наразі ще не подано жодної петиції

Історична довідка

За переказами село Гришівці, це козацьке поселення кінця ХV століття (1495р.), засноване як сторожа на шляху Кучманської дороги від набігів татар.
     Перша письмова згадка про село датована 1723 роком. Село дістало назву від того, що перші його жителі робили решета. Назва Ришівці згодом переросла у Гришівці.
     Наші предки з найдавніших часів працювали на землі: орали і засівали її зерном жита, пшениці, проса. Вони приручали худобу і використовували її як тягло. Були вони також і добрими мисливцями та рибалками.
     Лови на птицю й на звіря були важливою частиною їх прожитку. Шкіри й хутра йшли на одяг, використовувались як товар у торгівлі.
      Першими жителями села була сім»я Шереметів. До приходу перших жителів села тут був ліс. Люди поступово викорчовували ліс, будували хати і оселялись.
      В цей час люди і земля села Гришовець належала польському панові Артуру Русановському. Йому належало більше як 900 десятин кращої орної землі і 350 десятин лісу. У його власності було 5 ставків і 6 криниць, гуральна, цегельний завод. Пан не дозволяв людям брати воду з ставків для худоби і прати там білизну. Селянам доводилось їздити до губернатора і просити дозволу користуватися водою.
      Чимало лиха зазнали жителі нашого села від нападів татар, адже через наш край проходили сумнозвісні Чорний та Кучманський шляхи. Ще й досі , як згадка про ті часи, на полях відніються козацькі та турецькі кургани. Із уст в уста ві покоління до покоління передається легенда про битву на границі сіл Гришівці та Маянів, козаків з турками на чолі з султаном Магометом 1V. Султан у бою загубив свою шапку, за якою він пообіцяв повернутися, та не судилось йому це здійснити.
       У 1888 році в селі Гришівці було побудовано церкву на честь св.. Покрови Пресвятої Богородиці за рахунок коштів прихожан та пана Ярошинського, який володів самим Тивровом. У 1890 році в селі побудовано церковну школу. Школа була російськомовною і робилося це з метою русифікації краю.
        На початку століття, зокрема під час революції 1905-1907 р. р. зростають масові виступи селян в ряді сіл, зокрема і в Гришівцях, відбулися сходки, збори селян, які вимагали поділу поміщицьких земель, політичних свобод, навчання рідною мовою. В цей час був зруйнований панський будинок, винокурний завод, розвалено церкву.
       22 червня 1941 року почалася ВВв, а 18 липня цього ж року наше село було окуповане німцями.  Мужньо боролися наші односельці з ворогом. Свідченням того стали їх численні бойові нагороди. Серед наших героїв – віце адмірал військово-морського флоту Степан Іванович Аверчук. Народився і виріс Степан Іванович в с. Гришівцях. За бойові заслуги в 1942 році С. Аверчуку було вручено орден «Красная Звезда». На початку березня 1943 року брав участь в десантній операції вздовж узбережжя Румунії і Болгарії, за що був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1 ступеня. Всередині квітня 1945 року нашого земляка перевели на Дунайську флотилію – заступником начальника політвідділу бригади.
     Не злічити бойових нагород нашого відважного земляка, нашого героя, гордості нашої гришовецької землі.
     Ніколи не забути нам страшні роки війни. На фронт із нашого села було мобілізовано більше як 250 односельчан. З війни повернулося менше половини. 16 ветеранів ВВв винесли тягар страшних фронтових боїв і повернулися додому з перемогою.
     Після визволення села в колгоспі панувала повна розруха. Відновлення зруйнованого війною села потребувало колгоспних зусиль всього населення. І жителі села робили усе можливе, аби поставити «село на ноги».
      В 1958 році колгоспи сіл Гришовець та Кобелецького об»єдналися в колгосп «Більшовик». Славився колгосп високими врожаями цукрових буряків, картоплі, овочевих культур.
      В 1962 році створено поштове відділення, ощадкасу. Населення обслуговували медичний пункт, дитячі ясла, два магазини, баня.
      В 1970 році до села збудовано дорогу з твердим покриттям і встановлено автобусне сполучення з районним та обласним центрами.
Трудилися односельчани, бо « не золото, не долари й дукати, насущний хліб є завжди у ціні».
      20 років тому здійснилася мрія багатьох поколінь Українців- наша нація здобула право самостійно визначити свою долю у власній країні, а на карті світу з»явилася незалежна держава – Україна.
      За  роки незалежності на території Гришовецької сільської ради всі сільськогосподарські землі розпайовано. Організовано сільгосппідприємства, а саме: селянсько фермерське господарство «Юність», товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій», приватне підприємство «Паланиця», фермерське господарство «Агро-мрія». ПП «Паланиця» займається вирощуванням садів, ягідників. Населення сіл Гришівці та Кобелецьке здали в оренду свої земельні частки (пай) і отримують орендну плату в розмірі
3-4 % від вартості земельної частки (паю). Люди працюють у своїх підсобних господарствах. Зайнятість населення роботою невисока. В основному люди живуть за рахунок власного господарства. Вирощують свиней, молодняк ВРХ, різну птицю, утримують по 2-3 корови.
       В 2007 році в селі Гришівці було організовано кооператив по організації населеного пункту. Проведено провідний газопровід 2,8 км. від с. Іванківці, кошти були віділені з районного бюджету. По селу газомережа складає
10 км.. громада с. Гришівці організувала і зібрала біля 500 тис. грн.., щоб зробити вуличні газомережі. І 30 грудня 2008 року голубий вогник появився в будинках наших людей.
        На території Гришовецької сільської ради діє школа 1-11 ступеня в якій навчається 50 дітей з сіл Гришівці та Кобелецьке. В школі створено музей історії села. В грудні 2011 року відкрили дитячий садок в с. Кобелецьке.
Також на території громади працюють бібліотека в с. Гришівці та клуб в с. Кобелецьке.

E-Mail: *

Пароль: *


Ще не зареєстровані? Реєстрація